Прости, солдат

Аватар пользователя Овчаренко В.П.

Ця стаття - це спогад про мого батька, учасника ВВВ, присвячена Дню Перемоги 9 травня.

 Мій батько, Овчаренко Павло Семофанович, не потрапив на фронт з перших днів війни, він був призваний дещо пізніше, повезло, що не в піхоту, адже саме піхота несла самі великі втрати під час боїв, особливо в перші роки війни, коли її буквально викошували з кулеметів під час невдалих атак.

 Молодий Павло Овчаренко потрапив в артилерію, яку називали «Богом війни». Тягав по полям війни гармату -«сорока п’ятку», звільняв рідну землю від ворога, а потім разом з військами Другого Українського фронту воював в Європі. Дуже часто згадував батько свій останній бій в кінці 1944 року, Павло був навідником і якраз «ловив» в приціл німецький танк, але він встиг вистрілити перший. Рвонуло трохи позаду батареї і розпечений осколок вдарив в праву лопатку. Втратив свідомість, а прийшов до тями вже в госпіталі після операції. Рука не працювала, тому йому сказали: все солдат – відвоювався.

Вже в госпіталі Павло думав про рідне село переживав як там мати, дружина, діти – автору на той момент було три роки. Майже щодня просив лікарів відпустити долікуватися додому, і нарешті лікарі здалися. Отримав Павло довідку та сухий пайок і розпочав дорогу додому.

Більше тисячі кілометрів добирався Павло до рідних місць, причому більшу частину пішки, бачив спалені війною міста та села, місця запеклих боїв. В одному з міст, на речовому ринку, виміняв на харчі донечці кольорову стрічку, а сину гумового м’яча.

І ось, нарешті рідне село, радісно застукало серце солдата, коли спускаючись з гори побавивши цілою рідну хату, ще більша радість чекала його вдома – всі рідні були живі. Але радість була не довгою: знайшовся «доброжелатіль», який написав в комендатуру, що в селі переховується дезертир. Повели Павла Овчаренка під конвоєм до Млинка.

  • Ти дезертир, ти будеш розстріляний – кричав военком.
  •  Я комісований по пораненню і має довідку з госпіталю – виправдовувався солдат.

Зірвали пов’язку, яка присохла до рани. Батько згадував, що тоді рана боліла сильніше ніж під час поранення – таку біль причинила йому несправедлива підозра. Коли военком побачив рану, то став на коліна і сказав: прости солдат!

Прости і мені Батьку, що не можу привітати тебе як раніше з Днем перемоги – 13 років як ти пішов у Вічність…

 Земля тобі пухом…  

Похожие материалы

Добавить комментарий

   ____        __          __         ___         _     
/'___\ /'_ `\ /'__`\ /'___`\ /' \
/\ \__/ /\ \L\ \ /\_\L\ \ /\_\ /\ \ /\_, \
\ \ _``\ \ \___, \ \/_/_\_<_ \/_/// /__ \/_/\ \
\ \ \L\ \ \/__,/\ \ /\ \L\ \ // /_\ \ \ \ \
\ \____/ \ \_\ \ \____/ /\______/ \ \_\
\/___/ \/_/ \/___/ \/_____/ \/_/

Введите код, изображенный в стиле ASCII-арт.

Все права на материалы, опубликованные на сайте, охраняются в соответствии с законодательством Украины, в том числе, об авторском праве и смежных правах. Использование материалов газеты "Онуфриевские Вести" разрешается при наличии ссылки. Для интернет-изданий обязательна гиперссылка на http://onufrievka.com.ua, открытая для поисковых систем. Редакция интернет-газеты "Онуфриевские Вести" может не разделять мнений и взглядов автора, высказанных в статье, на форуме, в комментариях и других ресурсах сайта. Точка зрения, представленная в публикации, принадлежит исключительно ее автору. Редакция не несет ответственности за достоверность информации, содержащейся в рекламных объявлениях.

Copyright © 2011-2015